Горе наше не зміряти,

І сльозами не злити,

Ми тебе як живу,

Будем вічно любити.


Ти нам як сонечко сіяла,

Була надією в житті,

Рука – злодійка вбивці

Від нас, тебе забрала назавжди.


Пробач за все, прости

За те, що із життя пішла так рано,

Що в круговерті днів тебе не зберегли…

Повір важка повік лягла на серце рана,

В уяві нашій ти жива завжди,

І в смерть твою повірить неможливо.


Ти пташкою скоро від нас відлетіла,

Із тої дороги назад не вернути(ть),

За тобою тужить сім’я та родина,

І ніколи не зможуть про тебе забути(ть).


Так гарно сонечко сіяло,

Коли ми разом всі були,

А ти пішла від нас так рано,

Лишила смуток назавжди.


Там де впадуть ваші сльози,

Там де квіти зацвітуть,

Не забувайте мої рідні,

Що я навіки тут.


Час минає, пролітають літа,

Ти для нас назавжди жива.


Твій цвіт життя

Жорстока смерть спалила,

А нам лиш смуток-жаль

Та біль на пам’ять залишила.


Пішла від нас ти дуже рано

Ніхто не зміг тебе спасти

На серці в нас глибока рана

Поки живі ми з нами Ти.


Єдина, Кохана, Неповторна, та – що віддала нам себе.


Ти рано з життя пішла,

Але пам’ять залишила вічну.

Живою тебе представити так легко,

Що в смерть твою повірити неможливо.


Ми приходимо сюди,

Щоб квіти положити,

Дуже важко нам рідна,

Без тебе прожити.


Була для нас неначе пташка,

Мов щебетливий соловей,

Без тебе сумно нам і важко,

І серце плаче ніч і день.


Земле! Не тяготи її собою,

Вона так любила життя і дорожила тобою.


Зіронька ясна,

Передчасно ти згасла.

І залишила навіки

Біль в наших серцях.


Ятриться серце, неначе свіжа рана

Хоч плине час, але душа болить.

Мій ангел, моя мила і кохана

Тут вічним сном тихенько собі спить.


Стоїмо нахилившись, закривши ми очі,

На квітах росою сльози лягли.

Чому вдень гак сумно, і кожної ночі,

Навіщо пішла від нас Ти.


Ти нас покинула, рідненька.

Настав розлуки скорбний час.

Та все ж як раніше, – наша миленька,

Ти в душах і серці живеш серед нас.


Весь вік трудилась на землі,

Їй віддала себе сповна…

За труд важкий, за мозолі,

Хай буде пухом тобі вона.


В той день, як літечко було.

І серцю так хотілось жити.

Тебе ріднесенька не стало,

І ми не в силах щось змінить.